Сторінка психолога

Адаптация ребенка к детскому саду. 

ПРАВИЛА ДЛЯ РОДИТЕЛЕЙ

Ребенок идет в детский сад. Наверное, нет родителей, которые бы не хотели, чтобы этот этап прошел легко, спокойно, чтобы малыш с удовольствием и без криков сразу же пошел в детсад. Но так бывает довольно редко. Чаще дети первые несколько дней или недель плачут, не хотят отпускать маму. И в этом нет ничего необычного. Для ребенка начало посещения садика - это стресс. И наша с вами задача смягчить его настолько, чтобы он прошел незаметно и без неприятных последствий. Поэтому предлагаем вам 14 правил для родителей, чтобы адаптация ребенка прошла как можно легче и быстрее.

1.     Отдавать ребенка в детский сад лучше в теплое время года, когда дети большую часть времени проводят на прогулке. Так ребенку будет легче адаптироваться, поскольку игры на свежем воздухе, песочница - все очень напоминает привычные условия ее повседневной жизни.

2.    Через неделю-две приучить ребенка к режиму, который установлен в саду и ввести в рацион ребенка блюда, которые готовят в саду. Таким образом на 2 стрессовых моменты станет меньше. Ребенок должен привыкнуть просыпаться утром (например, в 7:00), спать днем с 13:00, завтракать и обедать примерно в то же время, что и в саду. Тогда ей будет легче привыкать к условиям садика.

3.    Навыки самообслуживания. Научите малыша одеваться, раздеваться, есть ложкой, отучите от одноразовых подгузников. Конечно, если вам приходится отдавать ребенка в детский сад в очень раннем возрасте, то эти навыки могут быть еще не сформированы на достаточном уровне. Главное, чтобы ребенок хотел и пробовала самостоятельно одеваться или есть, а ткож умела попросить о помощи. Тогда она комфортнее и увереннее чувствовать себя среди сверстников, среди которых найдутся те, что умеют делать это самостоятельно.

4.    Сформировать положительную установку на сад. Это очень важный пункт! Никогда не пугайте ребенка садиком. Такие фразы, как:  "Успокойся, потому отведу в сад", "Вот пойдешь в садик - увидишь!"  способны сформировать у ребенка установку на то, что в садике плохо и его следует избегать всеми силами. Не используйте фразы, содержащие негатив джля ребенка ( "А в саду тебе придется такое есть!", "Вот пойдешь в садик, а там мусово делиться с детьми!" . Рассказывайте ребенку о садике, гуляйте у него, наблюдайте за детьми на площадке в дитчяому саду, комментируя все, что увидели.

5.    Не обманюйте дитину! Говоріть так, як є. Не варто дуже розхвалювати садочок, щоб потім у дитини не було розчарування. "Так, ти прийдеш в групу, а там багато діток. Спочатку ти нікого не знатимеш, але вихователька допоможе подружитись і вам буде весело!". "Так, тобі доведеться бути в садочку без мами, я теж буду сумувати за тобою, але ввечері я обов'язково за тобою прийду!" - ось так краще розмовляти з дитиною.

6.    Навчіть дитину відпускати маму, гратися самій іграшками. Звичайно, не у всіх є така можливість, але добре, якщо у дитини є регулярний досвід того, що мама відлучається на декілька годин, а малюк тим часом залишається з татом, бабусею, нянею... Діти, які ніколи не розлучалися з мамою, так само, як і ті, у яких був невдалий досвід такого розлучення, можуть довше адаптовуватися до дитячого садочка.

7.    Навички спілкування. Покажіть дитині, як ділитися іграшками, як просити іграшку, як звертатися до дорослих. Ці навички пригодяться їй в групі дитсадка буквально з першого ж дня. Для підготовки дитини до дитсадка, відвідуйте групи раннього розвитку, хоча б для того, щоб дитина звикла до дитячого колективу, занять і необхідності слухати і чути дорослого.

8.    Спілкуйтеся з вихователями з повагою і доброзичливо. Дитина дуже уважно слідкує за вашими емоціями, реакціями, поведінкою. Таким чином, вона ставиться до інших людей так, як ви ставитесь до них, вона переймає ваше ставлення. Тому, прийшовши в дитячий садок вперше, дитина повинна відчути і зрозуміти, що вихователь - це "добра тьотя", бо мама з нею привітна, спокійна і доброзичлива.

9.    Обов'язково прощайтесь, не тікайте, залишаючи дитину. Це стосується не тільки дитячого садка, але і будь-яких моментів розлучення. Дитині набагато легше зрозуміти, що мама іде і скоро повернеться, ніж збагнути, куди мама раптово поділася. В останньому випадку діти починають придумвати, що мама покинула їх і більше ніколи не повернеться. Тоді починаються сльози, переживання, істерики, небажання відпускати маму ні на секундочку.

10. Не порушуйте звички на перших порах, навіть погані (смоктання пальця, соски і т.п.) Якщо ваш малюк смокче соску, палець чи має ще якусь звичку, не намагайтесь відучити від неї паралельно з вступом до днз. Так ви додаєте ще один стрес вашій дитині. Зачекайте поки дитина адаптується до садочка, тоді займіться звичками. Або ще краще, відучіть від звички заздалегідь, ще до початку відвідування дитсадка.

11. Дитині більше уваги, тепла, ласки. Малюку, який почав ходити в дитсадок, приділяйте більше уваги, тепла, ласки, більше обіймайте, демонструйте свою любов, більше часу проводьте разом. Таким чином ви компенсуєте ту нестачу мами протягом дня і ще раз переконуєте, що мама продовжує любити, а не покидає в садочку, бо більше не любить.

12.Якщо дитині важко розлучатися з мамою, нехай відводить до дитсадка тато, бабуся чи ще хтось.Хоча б на перших порах.

13. Пам'ятайте, ДИТИНА ВІДЧУВАЄ ВАШУ ТРИВОГУ! Тому стояння під дверима групи і прислухання до того, що там відбувається, ходіння навколо садочка і "заглядання у вікна" ні до чого хорошого не приведе. Дитина, котра відчуває мамину тривогу чи страх, починає сама боятися і думати, що в садку з нею може трапитися щось неприємне. Для такої дитини період адаптації може не закінчуватися дуже довго - поки мама не заспокоїться і не відпустить свої переживання.

14. Приймати почуття дитини. Виключити нотації, переконання... Якщо дитина плаче в садку, сумує за мамою, ніколи не заперечуйте її почуття, не немагайтесь зразу ж переконати, що ці почуття марні. Просто прийміть їх, покажіть, що ви розумієте, що це нормально так відчувати. Скажіть: "Так, я бачу, ти дуже сумував / сумувала!" "Тобі було страшно, сумно, печально..."                   

ФРАЗИ, ЯКІ НЕ МОЖНА ГОВОРИТИ ДИТИНІ, ЯКУ ВІДДАЮТЬ В ДИТСАДОК

          Ці 10 фраз, які дуже часто використовують батьки, можуть зашкодити швидкій і безболісній адаптації дитини до дитсадка. Деякі з них лякають дитину, інші її обманюють, але всі вони - заважають адаптації. Дізнайтесь, які фрази слід забути, якщо ваша дитина збирається в садочок.

1.   Вчись їсти самостійно, бо в садочку ніхто кормити тебе не буде! - таким способом ми формуємо негативну установку дитини на садочок. Краще скажіть: "Ти вже можеш їсти сам, ти вже такий дорослий! Мені так подобається дивитися, як ти самостійно їси!

2.   Ану поділись іграшкою - в садочку доведеться ділитися! Там всі іграшки спільні! - для дитини це не аргумент, а для того, щоб малюк зміг взаємодіяти з іншими дітками, йому потрібно цьому навчитися. Краще скажіть: "Дивись, як хлопчик хоче твою іграшку, давай дамо йому трішки погратися, він пограється і поверне!

}3.   Дитина намагається повернути свою іграшку! Як відреагувати?Не плач, бо віддам в дитячий садок! - так ми залякуємо дитину, формуємо враження, що в садку погано і там можуть скривдити.Заспокойся, бо заведу в дитсадок і там залишу! - знову ж таки, лякаємо дитину ще й тим, що мама може хотіти позбутися її, а значить не любить...

4.  Там не страшно! Не бійся! Вихователька не буде тебе ображати! - "не" дитиною не сприймається. Дитина чує: "Потрібно боятися, в садку страшно, а вихователька може скривдити

5. Я буду з тобою в групі сидіти! (якщо насправді ви не збираєтесь цього робити) - це обман. Обманюючи малюка ми самі собі копаємо яму, оскільки з часом він перестане нам довіряти, почне обманювати сам. Тому, якщо ви пообіцяли залишитися з дитиною - залишіться, і не йдіть поки малюк на це не погодиться.

6.   Я тобі куплю ..., якщо ти підеш в садочок! - малюк звикне до того, що кожен раз мама щось купує і з часом почне маніпулювати і вимагати щораз більше і більше.

7.  Будь-який негатив про вихователів, помічників вихователя дитини, садочок загалом, навіть просто інтонація (в присутності дитини) - малюк складає враження про вихователів з ваших слів. Якщо ви негативно відзиваєтеся - значить вихователі погані, тому з ними залишатися небезпечно.

8.   Не плач! Дивися, інші діти не плачуть! А ти... - не варто порівнювати дитину з іншими. Ніколи. Ні за яких обставин! Краще скажіть: "Тобі сумно / гірко, що доводиться залишатись без мами. я теж сумуватиму за тобою!

9.  В садочку так весело! Там стільки іграшок! Там стільки діток! Всі граються, веселяться! - ці фрази здатні викликати в дитини завищені очікування і сформувати враження, що садочок - це розвага, і що в садочку одразу з першого ж дня буде так прекрасно. Тому краще говоріть правду, більш стримано, попереджайте, що з дітками доведеться спочатку познайомитися, що в садочку будуть заняття і вихователь, яку потрібно буде уважно слухати.

10 ПОРАД БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ СОРОМЛЯТЬСЯ БРАТИ УЧАСТЬ У ДИТЯЧИХ СВЯТАХ

Як подарувати дитині справжнє свято?
1.  Прийміть вибір дитини не брати активну участь в святах, ранках чи конкурсах. Прийміть та не заперечуйте її почуття.

2. Не змушуйте дитину виступати. Оскільки, не відчуваючи напруги, малеча може розслабитись і почати отримувати задоволення від свята, адже дитина навіть не беручи участь в дійствах, спостерігає, бере своє, вчиться чомусь, переживає за інших і з іншими.

3. Будьте на боці дитини, коли вона не хоче брати участь в різних іграх. Якщо учасники свята заохочують на сцену, а ваш малюк відмовляється, допоможіть йому. Ви звісно можете підбадьорити дитину і запропонувати вийти, але тільки тоді, коли ви бачите, що вона вагається. Та коли дочка чи син сильно впирається, варто прийняти їх сторону і допомогти їм відмовитись. Таким чином ви збережете довіру та взаєморозуміння зі своєю дитиною.

4. Почекайте, поки син чи дочка самі проявлять ініціативу приймати участь в іграх. Час від часу пропонуйте, але не наполягайте: "Хочеш вийти та прийняти учать в конкурсі?», «Чи ти хочеш просто подивитися? Якщо ні, можеш посидіти і поспостерігати".

5. Не акцентуйте на сором'язливості увагу фразами подібними до таких: «ну чого ти боїшся», «там нічого страшного», «тобі ніхто там нічого не зробить», «ну чому ти такий сором'язливий». Адже дитина пізнає себе через фрази і відношення значимих дорослих, а тому вірить кожному слову. Необережно сказані фрази «всього боїшся», «такий замкнений», «всіх соромишся» можуть стати для дитини визначенням її особистості та прикріпитись до неї у вигляді «ярлика».

6. Не порівнюйте сина чи дочку з іншими активними дітьми. Таким чином можна занизити самооцінку дитини, дати зрозуміти, що вона гірша за інших і малюк ще раз може переконатись в тому, що немає сенсу показуватись на публіці. Краще звертати увагу на особисті результати та порівнювати із власними досягненнями.

7. Формуйте адекватну самооцінку малечі. 

8. Давайте дитині гарний приклад - якщо ви самі соромитесь виступати на публіці, то дитина це може наслідувати.

9. Дитяче свято - це не виступ від якого залежить все життя вашої дитини, тому не варто муштрувати дитину численними репетиціями і цим самим збільшувати її рівень тривоги перед фінальним виступом. Натомість спробуйте вселити дитині, що в будь-якому випадку все вийде, свято відбудеться. Звичайно, що ні в якому разі не карайте та не залякуйте дитину за невдалий виступ, наприклад, за вірш, який вона не виразно розповіла. Навіть, якщо дитина зазнала невдачі, завжди знайдіть за що можна її похвалити. Крім того, реакція батьків на можливу невдачу навчить і саму дитину діяти відповідним чином в неприємні моменти.

10. Під час свята присутність батьків для дітей є надзвичайною підтримкою. Батьківський настрій передається малечі в повній мірі, на нього вона орієнтується. Якщо мама чи тато нервують з приводу того, що малеча забула слова чи вихователі одягнули чешки не того кольору, то досить ймовірно, що дитина теж буде хвилюватись і закриватись в собі.
                                                                   Гарних вам свят!

                 ЯК ВИХОВАТИ ЩЕДРІСТЬ У ДИТИНИ АБО ЯК  НАВЧИТИ ДІЛИТИСЬ

             Дуже часто я чую від мам маленьких дітей історії про те, що їхні діти жадібні, не вміють і не хочуть ділитись іграшками. Справді є період розвитку малечі, а саме від року до 3,5, коли вони не готові нікому давати свої речі. Це зумовлено декількома факторами, по-перше, в такі моменти дитина починає усвідомлювати принцип «приватної власності», тобто дитина починає розуміти що у кожного предмета є власник, і тільки він має право розпоряджатися ним. По-друге, часто діти в такому віці мають досить розмиті межі, а тому розповсюджують своє «Я» на улюблені іграшки, а спробу відібрати в них предмет вони розцінюють як зазіхання на них самих. В такі моменти не треба змушувати дитину віддавати власні речі.
            Як реагувати на те, коли дитина не хоче ділитись своїми речами можете прочитати в чітких і зрозумілих рекомендаціях дитячого психолога Ольги Крамаревич.
Насправді ми можемо навчити дітей ділитись! І ключове слово тут - «навчити», оскільки діти егоцентричні по натурі і тому небажання комусь давати свої речі цілком природна якість.
          Притримуючись наступних порад ви зможете виховати в дитини БАЖАННЯ ділитись і таку гарну якість як ЩЕДРІСТЬ.
          Отже, ще раз наголошую, що мета в нас не змусити дитину поділитись, а стимулювати ЗАХОТІТИ це зробити.
1. Пропонуйте ділитись іграшками. Мова йде не про ситуації, в яких назріває конфлікт, коли інша дитина забирає іграшку, а ваша відстоює! Пропонуйте ділитись просто так, коли діти не сваряться за іграшки, а граються разом. До того ж, якщо ви поясните дитині, що ділитись означає не віддавати річ назавжди, а лише на певний час з її обов'язковим поверненням назад, малеча стане частіше давати свої речі.
2. Навчіть фразам, які висловлюють щедрість. Часто, коли ви просите малечу поділитись, вона банально не знає що і як сказати. Цілком нормально, якщо ви скажете малюкові «Синок, можеш сказати Дмитрику - «Візьми погратися ось цією машинкою, а потім мені віддаси»». Із власного досвіду можу сказати, що цей спосіб досить дієвий.
3. Заохочуйте дитину до самого процесу розподілу. Чи то під час гри, чи то під час обіду чи прогулянки по магазинах допомагайте малюкам чесно, по-справедливому ділити речі, предмети, їжу.
4. Розповідайте про переваги, які отримає той хто ділиться: можливість погратися чужою іграшкою, прихильність дітей внаслідок якої малюка будуть із задоволенням запрошувати до гри і т. д.
5. Поважайте право власності дитини. Тобто завжди питайте дозволу перш ніж користуватись речами малюка, дякуйте. Так дитина навчається поважати свою і чужу власність.
6. Хваліть за прояв щедрості та виявлене бажання ділитись. При цьому обов'язково опишіть, що зробив малюк і до яких наслідків це призвело, наприклад, «Максим тепер щасливий оскільки ти дав йому свій вертоліт», «Тетянка тепер поділиться з тобою своїм м'ячиком»...
7. Научитесь спокойно принимать отказ вашего малыша. Действительно, ребенок имеет право не давать личные вещи и когда она поймет, что вы вполне нормально к этому относитесь, у нее не будет необходимости постоянно всех убеждать в том что данная вещь действительно ее.
8. Читая сказки или просматривая телепередачи обращайте внимание ребенка на щедрые поступки и на последствия соответствующего поведения.

9. И напоследок, показывайте собственный пример проявления щедрости. Делитесь с подругами, другими детьми, родными так чтобы малыш видел и слышал как вы это делаете.